Дмитро Бортнянський
Дмитро Бортнянський, 1788 р.
Основна інформація
Дата народження	28 жовтня 1751(1751-10-28)
Місце народження	Глухів, Гетьманщина
Дата смерті	28 вересня (10 жовтня) 1825(1825-10-10) (73 роки)
Місце смерті	Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Гетьманщина → Російська імперія
Національність	українець
Професія	співак, композитор, диригент
Жанр	духовна, камерна музика
Твори у Вікіджерелах Файли у Вікісховищі?

Дмитро́ Степа́нович Бортня́нський (28 жовтня 1751(17511028)^[1], Глухів, Гетьманщина — 28 вересня (10 жовтня) 1825, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів.

Походження[ред. | ред. код]

Рід свій предки Дмитра Бортнянського вели з села Бортне (на Лемківщині у Галичині). Батько майбутнього композитора, Стефан Шкурат, емігрував з Речі Посполитої на Гетьманщину, де він став жителем міста Глухова, тобто «глухівським міщанином», змінив своє прізвище на Бортнянський (за назвою рідного села), 1755 обраний на посаду козацького сотника, ставши членом полкової старшини Ніжинського полку. Там одружився з удовою-козачкою Мариною Дмитрівною Толстою, (прізвище Толстая — від першого чоловіка з Московії).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28 жовтня 1751 в Глухові — столиці Гетьманщини та головній резиденції Гетьмана Кирила Розумовського. Відомостей про дату народження композитора не збереглося, однак найімовірнішою дослідники вважають 28 жовтня (за старим стилем), ґрунтуючись на тому, що найпопулярнішим святим на ім'я Димитрій (Дмитро) на теренах України був святий Димитрій, день пам'яті якого припадає на цей день^[2].

Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співацькій школі, яка готувала співаків для придворної хорової капели в Петербурзі. У юному віці його за сильний голос і музикальність вирізнив з-поміж однолітків Марко Полторацький і забрав на Московщину, до Петербурга до хорової капели, де він навчався у її керівника, італійського композитора й аранжувальника Бальдассаре Ґалуппі.

Згодом Ґалуппі, за вказівкою цариці Єлизавети Петрівни, взяв свого вихованця до Італії, де він навчався протягом десяти років у Венеції, Болоньї, Римі та Неаполі. В Італії були з успіхом поставлені опери Бортнянського на італійські лібрето — «Креонт» (1776), «„Алкід“» (1778), «Квінт Фабій» (1779). Бортнянський бере участь у діяльності музичної академії в Болоньї. Його опери йшли у венеційському театрі «Сан Бенедетто».

У 28-річному віці Бортнянський повернувся до Петербурга, де отримав посаду придворного капельмейстера, а 1784 року — капельмейстера «малого двору» престолонаслідника Павла Петровича. За Бортнянського петербурзька придворна капела досягла високого рівня. Перебуваючи на службі керівника капелою Бортнянський написав багато інструментальних творів, три опери на французькі лібрето «Сокіл» (1786), «Син-суперник» (1787), пасторальну комедію «Свято сеньйора» (1786), ряд творів для клавесину та ін..

Бортнянський був першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого почали виходити друком. 1782 року в Петербурзі вийшла друком його «Херувимська», 1784 року — триголосний хор «Хай відправиться молитва моя». 1793 року в Петербурзі вийшли друком романси Дмитра Бортнянського.

У 1796 році, після зведення Павла І на престол, Бортнянський отримав посаду директора придворної капели, на цій посаді композитор перебував до кінця життя. Як і його попередники, Бортнянський поповнював капелу переважно вихідцями з України, зокрема Глухівської співацької школи. 1802 року було засновано Петербурзьке філармонічне товариство, на концертах якого з успіхом виконувалися хори Бортнянського. 1816 року композитора було призначено головним цензором видань духовних творів.

Наприкінці життя Бортнянський продовжував писати романси, пісні, кантати. Він написав гімн «Співець у стані російських воїнів» на слова поета Михайла Хераскова, присвячений подіям франко-російської війни 1812 року. В останні роки життя Бортнянський працював над підготовкою до видання повного зібрання своїх творів, у яке він вклав майже всі свої кошти, але так і не побачив його. Композиторові вдалося лише видати найкращі зі своїх хорових концертів, написаних у молодості, як «Духовні концерти на чотири голоси, створені і знову виправлені Д. Бортнянським».

Бортнянський помер 1825 року в Петербурзі, похований на Смоленському цвинтарі на Васильєвському острові, на могилі композитора було встановлено пам'ятник і обеліск. У 1930-х роках в ході підготовки до знищення кладовища значну частину історичних поховань було вандалізовано^[3], зокрема втрачено й могилу Бортнянського.

Повне зібрання творів Бортнянського видане у 10 томах 1882 за редакцією московського композитора Петра Чайковського.

Характеристика творчості[ред. | ред. код]

Музична спадщина Бортнянського досить велика. Як і більшість композиторів свого часу, він писав для придворного середовища: духовну музику — для Придворної співацької капели, світську — для «малого» двору в Павловську та Гатчині.

Духовна музика[ред. | ред. код]

Дмитро Бортнянський

Духовна музика Бортнянського охоплює 35 чотириголосних хорових концертів для різних складів, які називалися в його час псалмами, 10 двохорових концертів, 14 чотириголосних концертів «Тебе Бога хвалимо», 29 окремих літургійних співів, триголосну літургію, духовні твори для жіночого хору з рефреном мішаного хору, обробки давніх церковних київських та болгарських наспівів та багато інших.

Найвідомішими серед духовних творів вважаються 35 чотириголосних концертів. Хоча точних відомостей про час написання цих концертів немає, вважають^[4], що переважну більшість концертів було написано в 1780-х — на початку 1790-х років. У більшості концертів композитор використовує тексти псалтиря (як правило, окремі строфи) переважно світлого характеру. Виняток складають концерти № 32 і 33, що використовують скорботні благальні рядки.

У стилістичному відношенні концерти мають виразні ознаки класичного стилю. В жанровому — пов'язані з міськими музичними жанрами (кант, марш, українська пісня-романс).

У структурному відношенні концерти — це три- або чотиричастинні цикли. В більшості випадків частини мають темповий контраст, причому кінцеві частини — швидкі, проте ліричні та лірико-драматині за характером. Концерти починаються з повільних частин. Як правило, частини циклів не пов'язані між собою тематично (за винятком концерту № 21).

Сучасник Бортнянського, Гектор Берліоз так охарактеризував його хорову творчість:

Оперна творчість[ред. | ред. код]

	Оперні твори Дмитра Бортнянського Арія Жанетти з опери «Сокіл» Виконує Соломія Голяк Арія Ельвіри з опери «Сокіл» Виконує Оксана Петрикова
При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку.

Бортнянському належать 6 опер, з яких перші три він створив в Італії на тексти італійською мовою, а останні три — в Росії на тексти французькою мовою. Із трьох італійських опер лише опера «Алкід» була надрукована^[6], тоді як третя — «Квінт Фабій» — існує лише в рукописі^[7], а перша — загублена. Опери написані в традиціях опери-серіа, із значним впливом тогочасних новаторських течій, що наближали оперу до драми. Зокрема, в опері «Алкід» образ головного героя розкритий у розвитку, показані різні стани його душі. До новаторських рис можна віднести також тенденцію до драматизації речетативів та посилення драматургічної функції хору.

Із трьох опер російського періоду найвідоміша його друга опера — «Сокіл», яка була поставлена після майже двох століть забуття на сцені Московського камерного музичного театру в 1970-ті роки і записана на платівки. Всі опери російського періоду відносять до лірико-комічного жанру, відмічають поєднання традицій французької комічної опери та італійської опери-буффа.

В Україні з опер Д. Бортнянського виконувалися «Алкід» (концертні виконання 1984 року в Державній філармонії УРСР італійською мовою і 2000 року Товариством камерної опери в Києві українською мовою в перекладі Максима Стріхи) та «Сокіл» (концертні виконання 1995 року Товариством камерної опери в Києві і 1997 року Національною філармонією України, сценічне виконання 1996 року Товариством камерної опери в Києві, всі українською мовою також в перекладі Максима Стріхи).

Інструментальна творчість[ред. | ред. код]

Відтворити

Концерт для клавіра з оркестром, D-dur, запис з конкурсу «Каштановий рояль»

Інструментальні твори Бортнянського були написані у другій половині 1780-х років, в той же час коли і опери на франкомовні лібрето. Збереглася лише невелика кількість інструментальних творів Бортнянського — три сонати для клавесину, концерт для чембало з оркестром, квінтет і Концертна симфонія. Ці твори призначалися для салонного музикування при «малому» дворі престолонаслідника Павла, а клавірні твори, імовірно, призначалися для виконання його дружиною — Софією Доротеєю Вюртенберзькою.

У стильовому відношенні інструментальні твори Бортнянського належать до класичного стилю. На них позначилися впливи клавірних сонат Й. К. Баха, італійської інструментальної сонати, оперної увертюри, симфонії, а також впливи мангеймської та віденської шкіл. Образній сфері притаманний світлий і життєрадісний характер. Характерні жвавість руху, динамізм, що співіснує з грайливою або кантиленною лірикою і не характерні конфліктність, чи драматичні колізії.

Більшість творів одночастинні (дві з трьох клавірних сонат) або є тричастинними циклами (квінтет, симфонія, одна з сонат), в яких крайні частини — швидкі, а середня — повільна. В перших частинах сонат використовується старосонатна форма з характерним переважанням експозиційності і відсутнім або слабко вираженим тематичним розвитком. У фіналах застосовується форма рондо.

Хоча інструментальна музика порівняно легка з технічної точки зору, дослідники відмічають у ній «незвичайне багатство художніх образів, найвищий творчий інтелект композитора»^[8]. Л. Корній відмічає, що в мелодиці ліричних і танцювальних тем відчутні українські національні риси^[9].

Пам'ятник Дмитрові Бортнянському в Глухові (1999), скульптор — І. А. Коломієць

Дмитро Бортнянський на пам'ятнику «Тисячоліття Росії» у Великому Новгороді

Вплив на подальший розвиток російської та української музики[ред. | ред. код]

Творчість Бортнянського мала значний вплив на подальший розвиток як української, так і російської музики.

Майже півстоліття життя Бортнянського було пов'язане з музичною освітою, з найважливішими процесами становлення музичної культури в Росії, завдяки чому в Росії Бортнянського вважають російським композитором^[10]. За оцінкою російського музикознавця Б. Асаф'єва, «Бортнянський виробив стиль з характерними зворотами, який зберіг свою силу на кілька поколінь вперед. Ці типові звороти не лише потрапили до Глінки, а й далі — до Чайковського, Римського-Корсакова і Бородіна»^[11].

У той же час, починаючи з 1920-х років, творчість Бортнянського стає предметом особливої уваги українських музикантів. Станіслав Людкевич у статті «Д. Бортняський і сучасна українська музика» (1925) закликав українських музикантів розвивати традиції, закладені Бортнянським, «глибше і ґрунтовніше зануритися у велику культурну скарбницю, що зосереджена в творах Бортнянського, знайти в ній джерела й основи нашого відродження».

Традиційно українські музикознавці наголошують на використанні інтонацій української народної пісенності у хоровій творчості, що було зумовлено тим, що перші музичні враження композитором були отримані в Україні, українцями були також більшість друзів Бортнянського у хоровій капелі та його вчитель — Марко Полторацький.

Зокрема, Лідія Корній відмічає:^[12]

• типові для українських пісень низхідну ліричну сексту V — VII^# — І ступенем (на прикладі хорових концертів: № 13, кінець ІІ ч. та № 28, фінал)


• типові звороти зі зменшеною квартою між ІІІ і VII^# ступенями у мінорі,


• типові для ліричних пісень жалібні інтонації зі збільшеною секундою між III і IV^# ступенями у мінорі.

Вплив творчості Бортнянського відмічають у творчості видатних українських композиторів М. Лисенка, К. Стеценка, М. Вербицького, М. Леонтовича, М. Дремлюги, Л. Ревуцького, К. Домінчена, Б. Лятошинського та ін.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'ям Д. С. Бортнянського названі училище культури і мистецтв у Сумах, вулиця у Львові, Академічний камерний хор при Чернігівській філармонії.

У Глухові, на батьківщині композитора встановлено пам'ятник композиторові. Автор — видатний український скульптор Коломієць І. А.

На початку 1990-х народна артистка України Наталя Свириденко (клавесин) створила Тріо імені Дмитра Бортнянського (клавесин, флейта, сопрано), яке активно популяризувало творчість композитора.

Список творів[ред. | ред. код]

Вокальні твори, написані на тексти іноземними мовами, що були перекладені українською[ред. | ред. код]

Перекладач — Борис Тен^[13]

Перекладач — Максим Стріха

• Опера «Сокіл», у повному обсязі^[14]


• Опера «Алкід», у повному обсязі


• Арія Саншетти з опери «Син-суперник»

Джерела[ред. | ред. код]

• 
  Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.


• 
  Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  


• 
  Муха А. Композитори України та української діаспори. — К. : 2004. — ISBN 966-8259-08-4.


• Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К.: Видавництво «Україна». — 1993. — 396 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

• 
  Н. Костюк, А. Муха .Бортнянський, Дмитро Степанович // Українська музична енциклопедія, Т.1 — Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006 — C. 252-254

книги

• 
  Лебедев М. Березовский и Бортнянский как композитор церковного пения. — СПб, 1882.


• Памяти духовных композиторов Бортнянского, Турчанинова и Львова: сборник статей. — СПб., 1908.


• 
  Доброхотов Б. Д. С. Бортнянский. — М. — Л., 1950.


• 
  Маценко П. Дмитро Степанович Бортнянський і Максим Созонтович Березовський. — Вінніпег, 1951


• 
  Pilat M. The Sacred Music of Dmitri S. Bortniansky as a Monumental Body of Works in Eighteenth Century Russia. — New York University, 1969.


• 
  Рыцарева М. Композитор Бортнянский. Жизнь и творчество. — Л., 1979.


• 
  Іванов В. Дмитро Бортнянський. — К., 1980.


• 
  Ковалёв К. Бортнянский. Серия ЖЗЛ. — М.: Молодая гвардия, 1989. 2-е издание — 1998. — 304 с., ил.


• 
  Рыжкова Н. Прижизненные издания сочинений Д. С. Бортнянского: Сводный каталог. — СПб., 2001.


• Бортнянский и его время. К 250-летию со дня рождения Д. С. Бортнянского: Материалы международной научной конференции. — М.: Моск . гос. консерватория им. П. И. Чайковского, 2003. — 263 с. ISBN 5-89598-120-8
  


• 
  Вихорева Т. Духовная музыка Д. С. Бортнянского. — Saarbrücken: LAP Lambert Academic Publishing, 2012. — 252 с. ISBN 978-3-8484-2962-2
  


• 
  Смирнов А. Д. С. Бортнянский в мировом изобразительном искусстве XVIII—XXI веков: альбом иконографических материалов. — М.: Белый Город, 2014. — 160 с., ил. — ISBN 978-5-7793-0280-7
  


• 
  Рыцарева М. Дмитрий Бортнянский: Жизнь и творчество композитора. Изд. 2-е, перераб. и доп. — СПб.: Композитор • Санкт-Петербург, 2015. — 392 с., [24] с. ил., нот. — ISBN 978-5-7379-0807-2
  

статті

• 
  Волинський І., Дмитро Бортнянський і Західна Україна// в зб.: Українське музикознавство, кн. 6, К., 1971;


• 
  Хіврич Л., Фугатні форми в хорових концертах Д. Бортнянського, там само.


• 
  Іванов В. Родовід Бортнянського// Друг Читача, 1993, 28 січня


• 
  Гордійчук М. Дмитро Бортнянський // Музика, 1983, № 5


• 
  Степаненко М. Невідомий твір Бортнянського // Музика, 1983, № 1


• 
  Некрасова Н. Прем'єра через 200 років // Музика, 1984, № 5


• 
  Юрченко М. Два мотети Дмитра Бортнянського // Культура і життя, 1985, 13 січня


• 
  Цвенграш Г. Гектор Берліоз про Дмитра Бортнянського // Культура і життя, 1997, 28 травня


• 
  Костюк Н. Дмитро Бортнянський і українська культово-релігійна традиція // Вісник, 2003, № 1

Посилання[ред. | ред. код]

• ДМИТРО БОРТНЯНСЬКИЙ | Програма "Велич особистості" на радіо Holos.fm | 2015 (ВІДЕО)


• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 25. Невідома п'єса Юрія Косача про Дмитра Бортнянського


• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 27. Про композитора Дмитра Бортнянського

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Dmitry Bortniansky

Тематичні сайти Discogs · International Music Score Library Project · MusicBrainz · Find a Grave Нормативний контроль BNF: 138917031 · GND: 119121999 · ISNI: 0000 0001 0965 3145 · LCCN: n81090624 · NDL: 00649815 · NTA: 319015971 · SUDOC: 157333892 · VIAF: 39561085